Мшанський НВК І-ІІІ ст. ім. С. Тисляка

Булінг

Протидія булінгу в закладі освіти

Безпечне освітнє середовище – спільна відповідальність учнів, батьків та педагогів

Булінг (цькування) – це систематичне, повторюване насильство однієї особи або групи осіб щодо іншої дитини чи підлітка, яке супроводжується дисбалансом сил. Це можуть бути образи, приниження, погрози, бойкот, поширення чуток, пошкодження особистих речей, кібербулінг у соціальних мережах тощо.

Наш заклад освіти послідовно працює над створенням безпечного й дружнього середовища, де кожна дитина почувається захищеною, поважною та має право бути собою. Ми формуємо культуру нульової толерантності до будь-яких проявів насильства та дискримінації.

Головний принцип

Гідність дитини є недоторканною. Жодна «жартівлива» образа, прізвисько чи «виховання силою» не можуть бути виправданням насильства. Якщо боляче – це вже не жарт.

Ілюстративний плакат проти булінгу у школі
 

Що таке булінг та які його види?

Булінг відрізняється від звичайного конфлікту тим, що він:

  • повторюється систематично (не одноразова сварка);
  • відбувається за наявності дисбалансу сил (фізичної, соціальної, психологічної переваги);
  • має на меті приниження, контроль або домінування над іншою людиною.
Фізичний булінг

Штовхання, удари, підніжки, пошкодження одягу чи речей, блокування проходу, «жорсткі ігри», які завдають болю. Часто маскується під «жарти» або «хлопчачі забави».

Вербальний булінг

Образливі слова, приниження, крики, лайка, прізвиська, глузування з зовнішності, походження, успішності, особливих освітніх потреб, сімейної ситуації тощо.

Соціальний (психологічний) булінг

Ігнорування, бойкот, виключення з групи, навмисне «не беруть у гру», поширення чуток і пліток, приниження перед іншими, маніпуляції дружбою.

Кібербулінг

Образи, погрози, переслідування та приниження в інтернеті: у соціальних мережах, месенджерах, ігрових чатах. Поширення принизливих фото/відео, створення фейкових акаунтів, масові «набіги» з образами у коментарях.

Учасники ситуації булінгу

В ситуації булінгу зазвичай є кілька ролей. Важливо розуміти, що будь-яку роль можна змінити, а кожна дитина має право на підтримку й допомогу.

Роль Коротка характеристика Як змінити ситуацію
Кривдник (булер) Особа, яка систематично ображає, принижує, застосовує фізичне, психологічне або інше насильство щодо іншого. Потребує чітких меж, виховної роботи, розвитку емпатії, навичок ненасильницької комунікації та відповідальності за свої дії.
Постраждал(а) Дитина, щодо якої здійснюється булінг. Може відчувати страх, сором, безпорадність, зниження самооцінки, небажання ходити до школи. Має отримати підтримку дорослих, можливість безпечно повідомити про проблему, психологічну допомогу, захист від подальших випадків.
Спостерігачі Однокласники, які бачать булінг, але не завжди втручаються. Можуть підсміюватись, мовчати від страху або не знати, як допомогти. Важливо навчити дітей безпечних способів реагування: не підтримувати кривдника, звертатись до дорослого, підтримати постраждалого, не поширювати принизливий контент.

Ознаки, що можуть свідчити про булінг

Діти не завжди прямо говорять про те, що з ними відбувається. Тому важливо звертати увагу на зміни в поведінці, емоційному стані та успішності.

  • небажання йти до школи, часті скарги на «нездужання» саме вранці перед уроками;
  • раптове погіршення успішності, втрата інтересу до улюблених предметів чи гуртків;
  • дитина приходить додому з пошкодженими речами, одягом, без окремих предметів;
  • часті зміни настрою, замкнутість, плаксивість, дратівливість, тривожність;
  • зниження самооцінки, фрази на кшталт: «мене ніхто не любить», «я всім заважаю»;
  • замкнутість у соціальних мережах, небажання показувати листування, страх брати телефон до рук;
  • скарги на приниження, образливі прізвиська, жарти, які «зовсім не смішні».
Інформаційний матеріал про кібербулінг та протидію булінгу
Інформаційна пам’ятка щодо протидії булінгу та кібербулінгу нагадує про основні правила безпеки.
Додатково до змісту пам’ятки важливо навчати дітей: не відповідати агресією на агресію в мережі, зберігати скріншоти образливих повідомлень як докази та обов’язково повідомляти дорослим про випадки кібербулінгу, не залишаючись наодинці з проблемою.

Безпека в інтернеті та запобігання кібербулінгу

  • Не поширювати особисті дані (адресу, номер телефону, паролі, документи, фото з геолокацією).
  • Не переходити за підозрілими посиланнями, не відповідати на агресивні чи провокаційні повідомлення.
  • Використовувати налаштування приватності в соціальних мережах, обмежувати коло підписників.
  • Блокувати й скаржитися на акаунти, що ображають, принижують чи переслідують.
  • Обговорювати з батьками або педагогами все, що викликає тривогу чи сором в інтернеті.

Як діяти, якщо ви стали свідком або жертвою булінгу?

Пам’ятайте

Булінг – це не «особиста проблема дитини», а питання безпеки та прав людини. На нього зобов’язані реагувати дорослі: педагоги, адміністрація закладу освіти, батьки.

  1. Не мовчіть. Якщо ви постраждали або стали свідком булінгу – розкажіть дорослому, якому довіряєте (класному керівнику, шкільному психологу, соціальному педагогу, батькам, адміністрації).
  2. Зафіксуйте випадок. Запишіть, що саме відбулося, коли, де, хто був присутній. У випадку кібербулінгу – збережіть листування, зробіть скріншоти.
  3. Зверніться до адміністрації закладу освіти. У школі існує затверджений алгоритм реагування на випадки булінгу: розгляд звернення, робота комісії, залучення фахівців, інформування батьків.
  4. Скористайтесь допомогою психолога. Постраждалі, свідки та навіть кривдники потребують професійної підтримки, щоб вийти з кола насильства, навчитися конструктивно вирішувати конфлікти.
  5. За потреби – звертайтесь до уповноважених органів. У випадку серйозних порушень можна звернутися до Національної поліції, Служби у справах дітей, освітнього омбудсмена.
Шкільний захід з профілактики булінгу
Приклад шкільного заходу з профілактики булінгу: діти разом із педагогами обговорюють цінність дружби та поваги.
На подібних заходах учні вчаться розпізнавати булінг, відрізняти його від конфлікту, проговорюють власні почуття та шукають безпечні способи підтримки одне одного. Важливо, щоб такі зустрічі відбувалися регулярно, а не лише «до певної дати».

Що робить наш заклад освіти для протидії булінгу?

Система профілактики булінгу базується на поєднанні нормативних документів, виховної роботи та співпраці з батьками й учнями. Серед основних напрямів:

Нормативна база

У закладі розроблено та затверджено внутрішні положення, інструкції та алгоритми реагування на випадки булінгу, які відповідають чинному законодавству України та рекомендаціям МОН.

Профілактичні заходи

Проводяться години спілкування, тренінги, інтерактивні ігри, тематичні тижні, флешмоби, перегляди відеороликів з подальчим обговоренням та класні проєкти, спрямовані на розвиток емпатії.

Робота з батьками

На батьківських зборах обговорюються питання безпечної поведінки дітей, виявлення ознак булінгу, алгоритм звернень, відповідальність дорослих за створення безпечного середовища вдома і в школі.

Психологічна підтримка

Практичний психолог та соціальний педагог надають індивідуальні та групові консультації, проводять діагностичну та корекційно-розвивальну роботу з учнями, які потрапили у складні ситуації.

Рекомендації для батьків та учнів

Батькам варто:
  • цікавитися шкільним життям дитини, її друзями та настроєм;
  • слухати уважно, не звинувачувати та не знецінювати переживання;
  • підтримувати контакт із класним керівником, шкільним психологом;
  • разом із дитиною обговорювати правила безпечної поведінки офлайн та онлайн;
  • демонструвати власним прикладом повагу до інших людей, відмову від приниження чи насмішок.
Учням важливо:
  • поважати однокласників, навіть якщо вони відрізняються за інтересами чи поглядами;
  • не підтримувати образи, не сміятися разом з кривдником;
  • не поширювати принизливі фото, відео чи чутки;
  • звертатися по допомогу до дорослих, якщо бачать або переживають булінг;
  • пам’ятати: захищати себе та інших – це прояв сміливості, а не «ябедництва».ому насильству (сюди можна додати актуальні номери та посилання).
Плакат протидії булінгу – не мовчи
Якщо ви стали свідком або постраждали від булінгу — найважливіше не мовчати. Звернення по допомогу рятує не лише вас, а й інших дітей, які можуть потрапити у схожу ситуацію.
Нижче наведено основні служби та лінії підтримки, куди можна звернутися анонімно й отримати консультацію, психологічну допомогу або юридичні роз’яснення.
Куди звертатися по допомогу
  • У закладі освіти: класний керівник, адміністрація, практичний психолог, соціальний педагог.
  • У родині: батьки, рідні дорослі, яким ви довіряєте.
  • Державні та громадські служби: Національна поліція, служби у справах дітей, освітній омбудсмен, громадські організації, які працюють із захистом прав дитини.
  • Національна дитяча гаряча лінія 0 800 500 225 (зі стаціонарних) 116 111 (з мобільних) Анонімно. Безкоштовно. Працює щоденно.
  • Національна «Гаряча лінія з попередження домашнього насильства» 15-47 — цілодобово (психологічна допомога, консультації щодо кібербулінгу, загроз та насильства).
  • Поліція України 102 — у випадках загрози життю, здоров’ю або тяжкого булінгу. Поліцію також можна викликати у школі — адміністрація зобов’язана реагувати.
  • Освітній омбудсмен України Онлайн: https://eo.gov.ua/kontakty/ (звернення щодо булінгу, дій/бездіяльності школи, порушення прав учнів).
  • Служба у справах дітей Контакти залежать від громади. Вони допомагають у випадках тривалого булінгу, небезпеки дитині, сімейних проблем.
  • Шкільна команда допомоги Класний керівник, адміністрація, практичний психолог, соціальний педагог. Це перше місце, куди варто звертатися при будь-якому інциденті.

Створення безпечного освітнього простору – це щоденна спільна робота. Відкритий діалог, уважність до почуттів один одного, довіра й відповідальність кожного учасника освітнього процесу допомагають зупинити булінг і не допустити його повторення.